СДУГ - це патологічний стан, що виявляється руховим розгальмуванням (гіперактивністю), зниженням концентрації уваги, отвлекаемостью, імпульсивністю поведінки, проблемами у взаєминах з оточуючими.
СДУГ може бути викликаний наступними причинами:
· порушення роботи підкоркових структур головного мозку;
· патологи розвитку лобових часток мозку;
· спадковість;
· перинатальна енцефалопатія;
· патологія вагітності у матері дитини (гіпоксія плоду, обвиття пуповини, токсикоз, загроза переривання вагітності, куріння, стреси, неправильне харчування);
· особливості протікання пологів: передчасні, тривалі, швидкоплинні, зі стимуляцією пологової діяльності;
· дитина народилася недоношеною.
Часті конфлікти, що відбуваються в сім'ї, надмірна суворість по відношенню до дитини може сприяти виникненню у нього синдрому СДУГ.
ДІАГНОСТИКА СДУГ У ДІТЕЙ
Основним методом діагностики є метод динамічного спостереження за дитиною в природній для нього середовищі. Спостерігач створює так звану карту спостереження, куди заносяться дані про особливості поведінки дитини вдома, у школі, на вулиці, в колі друзів, з батьками.
З дитиною старше 6 років використовуються оціночні шкали для визначення рівня сформованості уваги, мислення та інших когнітивних процесів.
При постановці діагнозу також враховуються скарги батьків, дані медичної карти дитини.
СИМПТОМИ CДВГ У ДІТЕЙ
Перші ознаки CДВГ починають проявлятися вже у немовляти. Дитину з CДВГ характеризує наявність таких симптомів:
· підвищена рухова активність кінцівок;
· хаотичні рухи;
· часто затримка мовного розвитку;
· незграбність;
· розгальмування;
· імпульсивність;
· непосидючість;
· неуважність.
Часто у таких дітей відзначається занижена самооцінка, головні болі і страхи.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ З CДВГ
Діти з синдромом CДВГ трохи відрізняються від своїх звичайних однолітків:
· дитина не може контролювати власну поведінку;
· йому важко утримувати увагу тривалий час на одному предметі;
· відзначається емоційна лабільність, часта зміна настрою;
· дитині важко налагодити контакт з іншими дітьми.
Універсальні поради педагогам,
які працюють з гіперактивною дитиною
1. Співпрацюйте з батьками дитини. Якщо ви бачите труднощі дитини, не шукайте винних. Намагайтеся налагодити контакт із батьками дитини. Спробуйте переконати їх у тому, що дитина повинна бути обстежена. Скеруйте до відповідних фахівців, адже вчитель може тільки запідозрити розлад, але не поставити діагноз.
2. Співпрацюйте з командою шкільних фахівців, зверніться до психолога та соціального педагога. Вимагайте сприяння адміністрації навчального закладу у справі допомоги та реабілітації дитини. Ви не повинні боятися просити допомоги. Важливо розуміти свої межі й не покладати всю роботу тільки на себе. А якщо у вашому класі декілька дітей з СДУГ, ви навряд чи дасте собі раду самотужки.
3. Намагайтеся сприймати дитину такою, якою вона є. Зрозумійте, що не можна повністю змінити когось, що вчитель повинен сприймати всіх дітей, незалежно від їх вад чи чеснот; будьте гнучкими. Пам'ятайте, що саме ви формуєте дитячий колектив і саме від вас залежатиме, яким він буде.
4. Усвідомте, що СДУГ не є синонімом порушення інтелектуального розвитку. Діти з СДУГ можуть мати будь-який рівень інтелекту. Серед них багато обдарованих. Звичайно, розлад обмежує навчальні досягнення, але деколи ці діти є більш творчими, здатними подивитися на оточуючу дійсність під нестандартним кутом. Їм також притаманна наполегливість у досягненні своїх цілей, отже, за відповідної допомоги вони можуть досягти в житті дуже багато.
5. Психологи помітили: чим більше драматичним, експресивним, театральним є педагог, тим легше він справляється з проблемами гіперактивної дитини, яку цікавить усе несподіване, нове. Незвичайність поведінки педагога змінює психологічний настрій дитини, допомагає переключити її увагу на потрібний предмет.
6. Пам'ятайте: немає холоднокровності - немає переваги! Оскільки гіперактивна дитина дуже імпульсивна, її несподівана дія, яка іноді має навіть провокаційний характер, може викликати занадто емоційну реакцію дорослого. У будь-якій ситуації залишайтеся спокійними. Перш ніж реагувати на неприємну ситуацію, зупиніться на кілька секунд (наприклад, порахуйте до десяти). І тоді, уникнувши емоційнго спалаху, ви уникнете й почуття провини за прояв своєї слабкості, зможете краще зрозуміти дитину, яка так потребує вашої підтримки.
7. Розвивайте творчі здібності дитини. Заохочуйте дитину бути творчою, давайте їй роботу, яка відповідає її смакам і бажанням. За необхідності зменшуйте навантаження нецікавою для дитини діяльністю.
8. Піклуйтеся про здорову самооцінку учня з СДУГ. Здорова самооцінка необхідна будь-якій людині. Гіперактивні діти, як ніхто, прагнуть миттєвих заохочень, тому частіше хваліть їх, але заслужено. Стимулюйте бажання працювати навіть у випадках, коли результат не відповідає вашим очікуванням.
9. Забезпечте зворотний зв'язок у навчанні дитини. Діти з СДУГ потребують постійної уваги та зворотного зв'язку з боку вчителя. Покажіть, що ви цікавитеся діяльністю дитини. Постійно давайте оцінку діям дитини, це буде мотивувати її до послідовної діяльності.
10. Організуйте навколишнє середовище відповідним чином. Середовище в класі повинно бути організоване таким чином, щоб дитині було комфортно, затишно, безпечно. Мінімізуйте сторонні подразники, посадіть дитину, по можливості, ближче до себе, щоб краще контролювати її поведінку.
11. Забезпечте візуальні нагадування. Оскільки гіперактивним дітям буває важко зосередитися та втримувати увагу, облаштуйте середовище таким чином, щоби скрізь були підказки та нагадування (починаючи від правил поведінки в класі, закінчуючи наклейками на парті та записами в щоденнику про те, що і коли слід зробити).
12. Будьте послідовними та гнучкими у своїх вимогах. Щоб досягти успіхів у роботі з дітьми, необхідна послідовність. Гіперактивна дитина потребує її особливо, оскільки вона має схильність до неорганізованої поведінки сама по собі. Але важливою є також і гнучкість, деколи доцільно зменшити навантаження та навіть проігнорувати не зовсім прийнятну поведінку в окремих випадках.
13. Забезпечте постійний зв'язок «школа - дім». Педагогічні втручання будуть повноцінними й ефективними, коли є постійний зв'язок із батьками дитини. Батьки допомагають контролювати поведінку й успішність. Також домашні програми з корекції поведінки є більш дієвими, коли шкільні досягнення та невдачі отримують оцінку вдома.
14. Використовуйте творчий підхід до планування та проведення уроків. Утримати увагу гіперактивних дітей набагато легше, коли діяльність є цікавою для них. Тому намагайтеся протягом уроку часто змінювати види навчальної діяльності, готуйтеся ретельно. Уникайте нудних довгих завдань, намагайтеся здивувати, зацікавити дітей.
15. Шукайте шляхи підвищення навчальної мотивації. Використовуйте інтерактивні методики, оскільки це наближує вчителя до учня; будьте артистичні, оскільки вчитель, як актор, повинен бути популярним, улюбленим. Намагайтеся знайти індивідуальні заохочення, які будуть вагомими для кожної конкретної дитини.
16. Зробіть навчальний процес структурованим і передбачуваним. Сталий режим і чітка структура занять є необхідними при навчанні всіх, особливо дітей молодшого віку. Гіперактивні діти потребують цього обов'язково. Тому плануйте заняття й діяльність на уроці таким чином, щоб у дітей виробилися звички, щоб вони знали, що за чим іде. Це організовує дітей.
17. Не ображайте дітей, не наголошуйте на їх відмінностях. Не показуйте, особливо при інших дітях, що та чи інша дитина має якісь обмеження, ніколи не згадуйте, що дитина страждає на поведінковий розлад. Будьте коректними і стриманими у власній поведінці, намагайтеся не підвищувати на дітей голос.
18. Дбайте про соціалізацію дитини. При навчанні та вихованні дітей з ГРДУ беззаперечним пріоритетом повинна бути їх соціалізація, інтеграція, інклюзія до середовища однолітків. Тому вчитель повинен у першу чергу дбати про побудову гармонійних стосунків усередині дитячого колективу, тренувати відповідні соціальні навички дитини.
19. Виробляйте авторитетний стиль викладання. Авторитетний стиль викладання є найбільш дієвим при навчанні всіх дітей, тому намагайтеся бути авторитетним учителем, тобто справедливим при заохоченні та покаранні дитини. Будьте у ставленні до дитини привітними, але водночас стриманими, спокійними та послідовними.
20. Проводьте регулярні консультації зі спеціалістами, які задіяні в лікуванні та реабілітації дитини. Будьте в курсі лікування та поведінкової корекції дитини з СДУГ, співпрацюйте зі шкільними й іншими фахівцями, які працюють із дитиною. Регулярно відвідуйте й організовуйте спільні заходи, метою яких є поглиблення співпраці, обмін досвідом і вироблення спільних стратегій допомоги гіперактивній дитині.
21. Займайтеся самоосвітою. Намагайтеся бути в курсі останніх новинок у галузі допомоги дітям із поведінковими розладами, слідкуйте за публікаціями. Не бійтеся випробовувати нові
Комментариев нет:
Отправить комментарий